Пошук по сайту

Хімія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Опорний конспект лекцій з дисципліни “Економічна історія” кременчук - Сторінка 5

Опорний конспект лекцій з дисципліни “Економічна історія” кременчук





Сторінка5/6
1   2   3   4   5   6
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ В МІЖВОЄННИЙ

ПЕРІОД
ПЛАН


  1. Наслідки першої світової війни. Політика “воєнного комунізму”.

  2. Нова економічна політика.

  3. П’ятирічні плани розвитку народного господарства.

  4. Колективізація народного господарства.




  1. Наслідки першої світової війни.

Політика “воєнного комунізму”.
Перша світова війна обумовила значні зміни в економіці України. Напередодні війни це був один з найрозвинутіших аграрно-індустріальних регіонів Російської імперії, який багато в чому визначав її воєнну міць. Але через багатомільйонні мобілізації в армію, реквізиції, інфляцію тощо економіка України з кожним воєнним роком усе більше занепадала.

На діючих підприємствах катастрофічно бракувало робочої сили, особливо кваліфікованої. Перша світова війна згубно вплинула і на продуктивні сили сільського господарства України. По-перше, гостро постала проблема робочих рук; по-друге, майже припинилося поповнення й оновлення сільськогосподарської техніки і реманенту в поміщицьких і селянських господарствах, де й до війни рівень механізації був украй низький. По-третє, дало себе знати зменшення тяглової сили – робочих коней, які реквізувалися для потреб армії.

27 лютого 1917 р. в Петрограді відбувається буржуазно-демократична революція, а у жовтні 1917 р. – більшовицький переворот. У складі Російської Федерації було проголошено УНР, а згодом Українську Республіку Рад.

Уся земля визнавалася власністю всього трудового народу й передавалася йому без викупу. На підприємствах установлювався 8-ми годинний робочий день.

В умовах збройної боротьби більшовицька партія форсувала реалізацію положень своєї програми щодо заміни ринкової економіки безтоварним тобто комуністичним виробництвом, яким керують із одного центру.

Ця економічна політика дістала назву політики “воєнного комунізму”. Головним його заходом стала продрозкладка, за якою селяни повинні були здавати всі “надлишки” продовольства (за винятком необхідного для життя мінімуму). Зібране продовольство надходило у розпорядження Наркомпроду для нормованого прямого розподілу між населенням міст. Це обумовило ще одну ознаку “воєнного комунізму” – так звану “хлібну монополію”, або виключне право держави на реалізацію основних продуктів харчування.

У промисловості “воєнний комунізм” означав повну націоналізацію з жорсткою централізацією управління. Запроваджувалася загальна трудова повинність, трудові армії та ін.

Наприкінці лютого 1920 р. було прийнято закон про продовольчу розкладку, за яким вся Україна була проголошена територією державних заготівель. Селянство чинило впертий опір заготівлям, і хліб, як правило, доводилося брати силою.


  1. Нова економічна політика.


Навесні 1921 р. збанкрутіла політика “воєнного комунізму” була замінена новою економічною політикою (НЕП).

Запроваджений замість скасованої продрозкладки продподаток був значно меншим за розмірами.

Продовольчий податок як форма заготівель сільськогосподарських продуктів застосовувався три роки, спочатку в натуральній формі, а з 1924 р. – у грошовій.

Це практично означало поширення ринкових відносин, хоч і не повною мірою.

З 1924/25 рр., коли було здійснено перехід до грошового оподаткування селян, продподаток як форма заготівель сільськогосподарських продуктів державою перестав існувати.

Товарообмінні операції, які організовувала споживча кооперація, так і не вийшли із зародкового стану. У межах натурального товарообміну селяни не могли реалізувати своїх економічних інтересів тому, що запропонований державою обмін був нееквівалентним.

Селяни почали здійснювати товарообмін між собою та контрагентами за допомогою грошей. А згодом товарообмін з використанням грошей почали здійснювати і державно-кооперативні збуто-постачальні структури.


  1. П’ятирічні плани розвитку народного

господарства.
У грудні 1927 р. XV з’їзд ВКП(б) затвердив директиви щодо складання першого п’ятирічного плану розвитку народного господарства.

Відповідно до основних показників п’ятирічного плану розробляються й плани економічного розвитку України. Капіталовкладення в її економіку були визначені центром у сумі 13 млрд.крб. (майже 20% від загальної суми).

Планувалося завершення будівництва Дніпровської гідроелектростанції, інших електростанцій, запланованих у плані ГОЕЛРО, спорудження багатьох шахт, заводів, фабрик. Потім починаються численні коригування його показників у бік підвищення, без обґрунтування. Тому перший п’ятирічний план не був виконаний.

Проте слід зауважити, що промисловість України все-таки зробила значний крок уперед ( у плані технічної реконструкції, нарощування потужностей, кількісного і якісного зростання кадрового потенціалу і зростання випуску продукції) як за першу п’ятирічку, так і особливо за другу (1933-1937 рр.) та за третю (1938-1942 рр.).

За роки довоєнних п’ятирічок в республіці здійснювалося велике будівництво на основі освоєння капітальних вкладень.

У результаті введення в дію нових підприємств, реконструкції старих у промисловості безперервно збільшувався обсяг основних фондів. У 1940 р. нові або повністю реконструйовані підприємства випускали понад 92% продукції важкої промисловості України, у тому числі: у чорній металургії – 99,9%, хімічній промисловості – 99,7%, тракторній – 100%, турбінній – 100%, комбайнобудуванні – 100%, електростанцій – 100%.

Напередодні Другої світової війни частка України в Радянському Союзі становила: у видобутку вугілля – 50,5%, залізної руди – 67,6%, у виплавці чавуну – 49,7%, виробництві сталі – 48,9%. Але високі темпи розвитку важкої індустрії не супроводжувалися відповідним розвитком легкої та харчової промисловості, соціально-культурної сфери, без чого неможливо зростання добробуту.

Індустріальна потужність України була зорієнтована на первинне перероблення сировини і виготовлення “машин для виробництва машин”, а не для задоволення повсякденних потреб людини.

У роки довоєнних п’ятирічок мало що змінилося й у розміщенні промислових об’єктів на території України. Весь приріст виробництва припадав на традиційні промислові центри – Донбас, Придніпров’я, а також ряд великих міст, передусім на Харків, Київ, Одесу.


  1. Колективізація народного господарства.


Першим кроком до суцільної колективізації повинен був стати перший п’ятирічний план, за яким колективізації на добровільних засадах підлягало до 20% селянських господарств, а в Україні – 30%.

Одночасно з колективізацією відбувалося розкуркулення, унаслідок якого у селян вилучали майно, землю, а їх самих з родинами висиляли. Розкуркулення призвело до того, що село позбулося найбільш міцних та підприємливих господарств, які могли триматися твердо.

Селянство не бажало передавати своє майно у суспільну власність.

Дезорганізація роботи в колгоспах, репресії відносно куркулів, різке зростання обсягів продовольства, що вивозилося з села, призвели до голодомору 1932-1933 рр. Сучасні дослідники досі не дійшли згоди щодо кількості загиблих у результаті голодомору, називаючи різні цифри – від 3 до 4,5 млн. осіб.

Завершення колективізації припадає на 1937 р., коли колгоспи України об’єднали 96,1% селянських господарств та 99,7% посівних площ. До початку Другої світової війни в республіці існувало близько 30 тис. колгоспів та майже 1000 радгоспів.

За роки довоєнних п’ятирічок відбувається істотна модернізація сільськогосподарського виробництва.

Колгоспи оснащувалися сільськогосподарською технікою, яку випускали заводи сільськогосподарського машинобудування – Харківський тракторний, Запорізький комбайновий “Комунар”, Харківський “Серп і молот”, Кіровоградський “Червона зірка” та ін.

Технічне обслуговування колгоспів здійснювали державні організації – машино-тракторні станції – МТС.

На кінець другої п’ятирічки їх налічувалося в Україні 958. Якщо на початку 20-х років головним знаряддям праці були плуг, серп і ціп, то наприкінці 30-х в МТС налічувалося 100 тис. тракторів, 33 тис. комбайнів, 550 тис. вантажних машин. МТС виконували ¾ операцій з обробітку ґрунту, збирали зерно з 40% посівних площ.

Але при цьому натуроплата колгоспників становила лише 12-15% вирощеного. За таких умов селянство поступово втрачало риси, вироблені століттями: хазяйновитість, працелюбність, ініціативність.

Примусова праця була малоефективною, обсяг сільськогосподарського виробництва зростав повільно.

У 1933 році держава отримала від українського села 317 млн. пудів хліба. У 1934 р. відмінили карткову систему розподілу продуктів. У 1935 році отримано 462 млн. пудів хліба, у 1940 р. – 576 млн. пудів.

Для реалізації підприємницьких здібностей українського населення в міжвоєнний період стала сфера кооперації.

Відновлення і розвиток українських кооперативів почалося згори, через створення крайового і місцевих об’єднань. За короткий термін у селах та містах були створені численні низові кооперативи, відновили свою діяльність такі об’єднання, як “Народна торгівля”, Центросоюз, Маслосоюз, Центробанк. Центральним кооперативним об’єднанням став “Ревізійний союз українських кооперативів”.


Тема 12. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ТА ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ (1939-1950 рр.)
ПЛАН


  1. Стан економіки України у роки Другої світової війни.

  2. Подолання тяжких наслідків війни у перші післявоєнні роки.




  1. Стан економіки України у роки Другої світової війни.


З перших днів війни Україна стала ареною найжорстокіших боїв. Уже до листопада 1941 р. ворогом були окуповані території, де до війни проживало 40% населення країни, вироблялось 68% чавуну, 58% сталі, 60% алюмінію, видобувалося 63 % вугілля, отримували 84% цукру, 38% зерна, налічувалося 38% великої рогатої худоби і 60% поголів’я свиней. Тут було розташовано 41% всіх залізничних колій СРСР.

Отже, перші півроку війни були найтяжчими для радянської економіки.

Промислове виробництво скоротилося більше ніж удвічі, прокат чорних металів – утричі, кольорових – у 430 разів, виробництво шарикопідшипників – у 21 раз тощо. Різко скоротилося виробництво літаків, танків, боєприпасів, адже виробничі потужності перекидалися на схід.

З перших днів війни було переорієнтовано на потреби оборони господарство України.

У надзвичайно складній ситуації опинилося сільське господарство України. У дуже короткий термін території Західної та Правобережної України були окуповані німецькими військами, а отже зібрати врожай та провести евакуацію тут просто не встигли. В Лівобережних областях врожай почали збирати форсованими темпами. Що не встигали збирати – знищувалось.

Промислові об’єкти та обладнання, які не змогли евакуювати, також знищувалися, щоб не допустити використання ворогом потужного промислового потенціалу України. Це була логіка тотальної війни. Було висаджено в повітря Дніпрогес та практично всі домни, більшість шахт Донбасу, мости через Дніпро та залізничні колії. Проте через надзвичайно швидкі темпи ворожого наступу до їх рук потрапило чимало запасів сировини, продовольства та пального.

У надзвичайно складних умовах суворої зими 1941/42 року, досить часто під відкритим небом, евакуйовані підприємства починали давати воєнну продукцію. Більшість же евакуйованих підприємств почали виробляти продукцію вже навесні 1942 р., а всередині того самого року воєнна перебудова народного господарства завершилася. Радянська економіка цього періоду виявилася більш ефективною. Так, в розрахунку на тисячу тонн виплавленої сталі радянська промисловість випускала у п’ять разів більше танків та зброї, ніж німецька.

Значним був внесок і українського селянства: евакуйовані з Київщини у Заволзькі степи, селяни почали вирощувати тут цукрові буряки.

Свій вагомий внесок у досягнення перемоги зробили й вчені України. Академія наук УРСР, евакуйована в Уфу, зосередила свою увагу на проблемах розвитку літакобудування, моторобудування, танкобудування. Колектив Інституту електрозварювання, очолюваний академіком Є.О.Патоном, протягом короткого часу провів велику роботу з налагодження автоматичного дугового зварювання корпусів танків Т-34 під флюсом, що дало можливість у п’ять разів підвищити продуктивність праці та значно зменшити витрати електроенергії.

Група вчених на чолі з академіком М.Доброхотовим розробила нові методи виплавки броньованих сталей, інші наукові установи розробляли нові типи озброєнь.

Протягом року вся територія України була окупована німцями. Окупаційний режим, що дістав назву “нового порядку”, був спрямований на пограбування завойованих територій шляхом максимального “очищення” їх від корінного населення та перетворення решти в напіврабів.

1943 рік став роком великого перелому у всьому ході війни. Уже наприкінці літа 1943 р. радянські війська вступили на землю України. Відступаючи під тиском Червоної Армії, гітлерівці вдалися до тактики “спаленої землі”. У наказі до військ Гітлер наголошував: “Не можна допустити, щоб при відступі з України ми залишили після себе хоч одну людину, хоч одну голову худоби чи мірку зерна... Ворогові повинна дістатися цілковито спалена і винищена земля”.

Унаслідок такої політики надзвичайно постраждало Лівобережжя, звідки вздовж 300-кілометрової смуги над Дніпром було вивезено величезну кількість населення; значні частини міст: Полтава, Дніпропетровськ, Кременчук – спалено. Відступаючи, німці знищували практично всі мості через річки, які збереглися, залізничні станції та колії, порти тощо. Край лежав у руїнах.

Одразу ж після визволення від окупації розпочинається і відбудова народного господарства України. Ще в серпні 1943 р. було прийнято постанову “Про невідкладні заходи щодо відбудови народного господарства в районах, звільнених від німецької окупації.”


  1. Подолання тяжких наслідків війни у перші післявоєнні роки.


В роки війни було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, причому 250 були повністю спалені, а жителі страчені. Демографічні втрати України становили більше як 9 млн. осіб (>22%).

Промисловість і сільське господарство були вщент зруйновані.

Загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, становили астрономічну цифру – майже 1,2 трлн. крб.

Однією з найголовніших передумов переходу до мирного будівництва була демобілізація армії, яка в умовах загострення міжнародної обстановки набула затяжного характеру.

Після війни серед господарських керівників, економістів виникає прагнення до реорганізації системи управління економікою, до пом’якшення тих її сторін, які стримували ініціативу та самостійність підприємств, і зокрема, до послаблення пут надіндустріалізації.

Відбудова промисловості була найважливішим завданням. На відродження промисловості України було спрямовано величезні матеріальні та трудові ресурси, сюди направляли механізми, обладнання, верстати, технологічні лінії, які СРСР отримував як репарації з Німеччини, в основному у вугільну промисловість, машинобудування, електроенергетику. Були частково залучені й ресурси східних районів СРСР.

У 1946-1950 рр. на розвиток важкої промисловості було спрямовано 88% капіталовкладень.

Більшість виділених коштів спрямовувалося на відбудову Донбасу, що дало змогу в 1950 р. довести видобуток вугілля до 93% довоєнного рівня.

За виплавкою чавуну та сталі наприкінці п’ятирічки Україна вийшла на рівень 93-95% довоєнного виробництва, випередивши Великобританію, ФРН, Францію щодо виробництва на душу населення.

У 1949 р. в Україні працювало більше машинобудівних заводів, ніж до війни, що обумовлювалось надходженням обладнання демонтованих німецьких заводів та передислокацією деяких заводів зі Сходу СРСР.

Значно повільнішими темпами відбудовувалося сільське господарство. Ситуація ще більше погіршувалася тим, що початок відбудови збігся з надзвичайно важким явищем – голодом 1946-1947 рр. Сильна посуха впала на основні зернові райони.

21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний указ “Про виселення з України осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві та ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя”, за яким велику кількість осіб (12 тис.) було депортовано до Сибіру та інші віддалені райони. Майже 20 тис. колгоспників отримали “попередження”, багатьох з них примусили підписати письмові зобов’язання виробляти встановлений “мінімум”. Таким чином, пряме насильство, репресії, примус були головними методами відбудови сільського господарства.

У 1945 р. приймаються постанови щодо відбудови народного господарства західноукраїнських областей. Визначався курс на реконструкцію та розвиток традиційних для регіону галузей промисловості: нафтовидобувної, газової та ін. і на створення нових: машинобудування, металообробка, приладобудування.

Зростає питома вага регіону у промисловому будівництві з 4,7% у 1940 р. до 12,6% у 1948 р.

Але все це супроводжується повільним розвитком харчової, легкої та інших галузей, які забезпечували безпосередні потреби населення.

Паралельно розгортається колективізація, яка проводилась тими самими методами, як і в наддніпрянській Україні.

У 1950 р. примусовими методами було об’єднано в колгоспи 93% селянських господарств.

У грудні 1947 р. в Україні скасовано карткову систему розподілу продуктів. Украй повільно розгорталося житлове будівництво. Все житло передавалося населенню безкоштовно, а його оплата була дуже низькою.

Загалом же великі вкладення у важку індустрію, на виробництво озброєння не давали змоги істотно поліпшити життя людей, рівень матеріального добробуту залишався дуже низьким.

До початку 50-х років, використовуючи внутрішні ресурси, працею радянських людей були практично ліквідовані наслідки, що залишила війна.

Тема 13.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Н. В. Братенші історія науки І техніки
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с

Історія хімія (курс лекцій)
Роль історичного матеріалу в методиці викладання хімії. Періодизація історії хімії. Походження терміна „хімія”

Конспект лекцій з курсу Вікова фізіологія для студентів спеціальності...
Тема Предмет та завдання вікової фізіології. Основні закономірності росту І розвитку дітей І підлітків

Конспект відкритого заняття з дисципліни «Органічна хімія»
...

Програма навчальної дисципліни № з/п Перелік тем лекцій, їх анотації к-сть
Психологія агресії як практична галузь психологічної науки. Агресія та агресивність. Види та функції агресії. Агресія як поведінка....

Міністерство освіти І науки України Вищий навчальний комунальний...
Тема Предмет та завдання вікової фізіології. Основні закономірності росту І розвитку дітей І підлітків

Рогатинський державний аграрний коледж
Посібник для виконання лабораторних робіт та самопідготовки з дисципліни “Неорганічна хімія”. Викладено теоретичні основи загальної...

Конспект лекцій з курсу "хімія І технологія переробки нафти" Частина...
Хімічні процеси переробки нафтопродуктів. Навчальний посібник для студентів 5 курсу спеціальності 091601 “Хімічна технологія органічних...

Як зареєструватися для проходження зовнішнього незалежного оцінювання-2014...
Внз. У 2014 р. Зно можна пройти з наступних предметів: українська мова та література, історія України, математика, фізика, біологія,...

Конспект уроку з хімії у 7 класі за темою: Хімічні рівняння Конспект...
Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




h.ocvita.com.ua
Головна сторінка