Пошук по сайту

Хімія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Розділ 2. ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ - Опорний конспект лекцій з дисципліни “Економічна історія” кременчук

Опорний конспект лекцій з дисципліни “Економічна історія” кременчук





Сторінка3/6
1   2   3   4   5   6
Розділ 2. ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Тема 8. ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

У НАЙДАВНІШІ ЧАСИ ТА КНЯЖИЙ ПЕРІОД.
ПЛАН


  1. Система господарства у східних слов’ян.

  2. Київська Русь – типова ранньофеодальна держава.




  1. Система господарства у східних слов’ян.


Становлення державності у східних слов’ян, відбувалось протягом тривалого часу і було закономірним підсумком внутрішньої еволюції їх суспільства.

Система господарства східних слов’ян базувалась переважно на землеробстві, що було поширеним як у лісовій, так і в лісостеповій зоні. У лісовій зоні мало місце так зване підсічне землеробство, яке полягало у вирубуванні та спалюванні дерев на окремих ділянках лісу, які перетворювались у ріллю. Попіл був добривом, він же розпушував ґрунт. Після кількох років використання виснажену землю залишали й освоювали нову ділянку.

У лісостеповій зоні слов’яни мали постійне місце проживання, селились на берегах річок, де були гарні луки і добрі ґрунти для обробітку. Ранні слов’яни використовували тут перелогову систему обробітку ґрунту. Поле оброблялося й засівалося до того часу, поки ці землі давали хороші врожаї. Коли ж урожаї падали, поле залишалося для “відпочинку”, а використовувалося інше.

На той час вільних земель було багато і слов’яни завжди мали хороші врожаї. Вирощували пшеницю, просо, ячмінь.

Займалися слов’яни також і скотарством. Вони вирощували велику рогату худобу, коней, свиней. Було поширене мисливство, особливо на хутрових звірів, хутра яких були цінним товаром. Займалися також рибальством, бортництвом (примітивним бджолярством), збирали у лісі гриби та ягоди.

У VII-IX ст. удосконалюється техніка землеробства. Саме на цей час – припадають поява і поширення наральників, серпів, кіс-горбуш, мотик, ручних жорен. Збільшується асортимент вирощуваних злаків: починають активно культивувати пшеницю, жито, ячмінь, овес. Археологічні знахідки зерен ярових та озимих культур свідчать про застосування двопільної системи землеробства.

Поступово відбувається розпад родових патріархальних зв’язків і перехід до сусідської територіальної громади (общини). Військова та племінна знань починає концентрувати у своїх руках цінності, багатства, використовувати працю рабів та збіднілих общинників (смердів). На цьому ґрунті поглиблюється класова диференціація: землевласники перетворюються на феодалів, а вільні общинники трансформуються у феодально залежне населення, що створює передумови для активного державотворчого процесу.

У IV-VII ст. у східнослов’янських племен швидкими темпами розвиваються ремесла – залізоробне, ювелірне, косторізне, гончарне та ін. У цей час найбільш розвинутими були залізодобування та металообробка.

Прогресивні зміни у розвитку ремесла зумовили поглиблення суспільного поділу праці, обміну як між общинами, так і в середині її, що сприяло активізації торгівлі та виникненню і зростанню кількості постійних поселень, де відбувався міжобщинний обмін, – “градів”.

Відокремлення ремесла від сільського господарства, зростання товарного виробництва у VII-X ст. зумовили помітну активізацію внутрішнього обміну та розширення зовнішньої торгівлі. Особливо жвавими були торговельні зв’язки з Великою Моравією, Болгарією, Хазарією, Візантією та іншими країнами.

Розширення торгівлі, з одного боку, сприяло збагаченню слов’янської родоплемінної знаті, посилювало диференціацію суспільства, з іншого – надзвичайно гостро ставило питання про захист важливих торговельних шляхів.

Крім того, торгівля обумовлювала також об’єднання слов’янських земель у перші протодержавні утворення – племінні союзи – дулібів, полян, бужан, волинян. У VIII-IX ст. цей процес набирає сили.


  1. Київська Русь – типова ранньофеодальна держава.


Головними галузями економіки Київської Русі були землеробство та скотарство. Основною формою державних податків спочатку була данина, яку збирали через так зване полюддя.

У 945 р. законодавчо було встановлено розмір данини з одиниці обкладання – уроки, а також час і місце її збору. Одиницею обкладання при стягуванні данини з окремої сім’ї був “дим”, а з окремого господарства – плуг або рало.

Із зміцненням рільництва та поширенням трипілля, зміцнюється вотчинна форма землеволодіння, і селяни поступово починають виконувати на користь князів та бояр панщину та сплачувати натуральні оброки.

У Київській Русі 13-15% населення мешкало у містах і селищах, яких налічувалося близько 240. Але тільки 74 міста мало населення близько 4-5 тис. осіб. Київ був одним з найбільших міст Європи (35-40 тис.осіб).

Налічувалося до 40 ремісничих спеціальностей. Основною формою внутрішньої торгівлі були невеликі місцеві ринки. Зовнішня торгівля в Київський Русі розвивалась завдяки наявності таких важливих торговельних шляхів, як “з варяг у греки” (з Балтійського моря в Чорне), по Волзі до узбережжя Каспійського моря. Вивозились хутра, мед, віск, льняні тканини, прикраси. Ввозились шовкові тканини, парча, оксамит, срібло, мідь, прянощі.

Давньоруською грошовою одиницею була гривня (204 г срібла) яка ділилася на 25 куп.

З розвитком феодального землеволодіння виникає та набирає поширення така його форма, як вотчина – спадкова феодальна власність на землю.

Кінець XI – середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період феодальної роздробленості. Кількість князівств на початку ХІІІ ст. досягла 50.

Протягом ХІІІ-XIV ст. землі Давньоруської держави переживають дуже важкі часи, пов’язані з татаро-монгольською навалою. Із 74 міст було розорено 49, з яких 14 вже ніколи не піднялися, а 15 перетворилися на села.

Уже в другій половині XIV ст. під владою Литви опинилася значна територія України – майже вся Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля.

Як відомо, ще в середині XIV ст. землі Галичини були захоплені Польщею, і відразу ж розпочався процес покатоличення та спольщення місцевого населення.

Литовські Великі князі та польські королі вважали українські землі власністю своїх держав. Вони роздавали грамоти на володіння землями з правом експлуатації селянства, яке тут проживало. Феодальна земельна власність була фундаментом усієї системи експлуатації. За селянами зберігалося лише право на володіння рухомим майном, необхідним для виконання повинностей на земельних наділах, якими вони користувалися.

Головним заняттям селян України залишалося землеробство і скотарство, вони вирощували овес, жито, ячмінь, пшеницю, горох, гречку, просо, ріпу. Частина виробленого віддавалася феодалам як натуральний оброк або продавалася в містах.

У XIV ст. на землях феодалів почали виникати фільварки – великі багатогалузеві товарні господарства, засновані на примусовій праці селян (панщина). Зерно везли водними шляхами до Гданська, потім – морем у країни Західної Європи. У фільварках ще розвивалися промисли: рибальство, бджільництво, винокуріння тощо.

Селяни жили окремими господарствами-димами, що об’єднувалися у дворища. Дворища складали сільську громаду (общину), у якій селяни спільно користувалися орними землями й угіддями, відбувалися панські повинності і в якій існувала кругова порука.
Козацька колонізація.
Зростання кріпосної залежності та національного гноблення викликало опір з боку народу у вигляді повстань (1490-1492 рр. під проводом Мухи та Борулі в Галичині та Буковині) та інших форм боротьби. Однією з форм були втечі, переселення в майже безлюдні східні та південно-східні землі Київщини та Брацлавщини. Утікали одинаки, сім’ї і навіть цілі містечка. Так розпочалася колонізація малозаселеної Степової України.

Козаки започаткували тут землеробство, розорювали цілину, розводили городи, сади. Займалися скотарством, промислами – мисливством, рибальством, селітроварінням, ремеслом, торували шляхи, будували мости; займалися торгівлею – продавали хутра, коней, мед, віск, сало, рибу в центральні райони України.

Козаки називали себе вільними людьми.

Відродження міст України.
Поступово відроджувалися міста (Галич, Львів, Кам’янець-Подільський, Вінниця, Київ, Черкаси, Канів, Житомир та ін.), спустошені під час татаро-монгольської навали.

Міста ставали осередками ремесла, промислів, торгівлі, культури, поліпшеного життя. Набувають поширення промисли – млиновий, винокурний та пов’язаний з ним корчемний. Важливим промислом було рибальство. У Карпатах та Причорномор’ї займалися солеварінням.

Міські ремісники об’єднувалися у ремісничі цехи. Позацехових ремісників називали портачами, вони не могли працювати та виставляти свою продукцію у місті.

Українське міщанство обмежувалося в усіх правах, перевага надавалася німцям, полякам, євреям.

Починаючи з XIV ст. українські міста стали отримувати так зване “Магдебурзьке право”, за яким вони створювали органи місцевого самоуправління.

Першим містом, яке отримало “Магдебурзьке право”, став Володимир-Волинський (1324 р.), потім Львів, Луцьк, Житомир, Київ, Вінниця, Глухів, Дубно, Лубни, Полтава, Стародуб та ін.

Поглиблення поділу праці, зростання економічних зв’язків між містами та селами сприяли розвитку внутрішньої торгівлі.

З XIV ст. починає розвиватися ярмаркова торгівля. Ярмарки збирали купців зі всієї країни, а також з-за кордону. Купецькі каравани могли рухатися лише визначеними у королівських та князівських указах шляхами. Торгівлею могли займатися купці та ремісники (виключно товаром власного виробництва).

Формування ринку стримувалося величезною кількістю митних кордонів. Форми мита були найрізноманітнішими. Купці платили ярмаркове, ринкове, шляхове, прикордонне, мостове, привальне, відвальне, перевідне, гребельне мито.

Поширення товарних відносин стимулювало розвиток грошово-кредитної системи. Уже в XIV-XV ст. у Львові карбували власну монету – великі срібні руські пів гроші та мідні денарії. Крім того, в обігу були польські, литовські, італійські, угорські, генуєзько-кримські, чеські, молдавські, татарські монети.

Виникає продаж товарів у кредит під високий відсоток, зароджується іпотека (здача у заставу землі та іншого нерухомого майна), з’являються перші “банківсько-торгові доми”, поширюється лихварство.

Тема 9. ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

В УМОВАХ ФЕОДАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

(XVI-XVIII СТ.)
ПЛАН


  1. Аграрні відносини в українських землях та подальший розвиток ремесла та торгівлі.

  2. Соціально-економічне становище українських земель за часів Б.Хмельницького.

  3. Посилення колоніальної залежності України в першій половині XVIIIст.

  4. Зростання мануфактур, формування фінансово-грошової системи у другій половині XVIII ст.




  1. Аграрні відносини в українських землях та

подальший розвиток ремесла та торгівлі.
У XVI ст. у зв’язку з “революцією цін” в Європі та значним зростанням цін на сільськогосподарську продукцію на європейських ринках великого значення набирають в українських землях фільварки. Фільварок – це товарне багатогалузеве господарство, засноване на примусовій праці кріпаків.

Розвиток фільваркового господарства став причиною проведення аграрної реформи короля польського та великого князя литовського Сигізмунда ІІ Августа, запровадження так званої “устави на волоки”, прийнятої 1 квітня 1557р., за якою передбачалося створення фільваркових господарств та забезпечення їх робочими руками (два дні на тиждень) дворових та волосних селян, осаджування на землю челяді, яка під назвою городників повинна була відбувати одноденну панщину.

Крім того, передбачалося розділити землю на волоки (19,5 дес.), за якими закріплювалися певні податки.

Протягом XVI ст. польські сейми видали низку законів, що суворо забороняли селянам без дозволу феодала покидати свій наділ, і, нарешті, третій Литовський Статут 1588 р. остаточно закріпачив селян.

Зростання кріпосного гніту спричинює масові втечі селян. У другій половині XVI ст. на Нижньому Подніпров’ї виникла Запорізька Січ – центр українського козацтва, що стає осередком боротьби за визволення України від феодального і національного гноблення.

У період, що розглядається, розвиток продуктивних сил веде до поглиблення процесу суспільного поділу праці, набуває подальшого розвитку ремесло та торгівля, виникають нові міста.

В Україні в цей час налічувалося 970 міст і містечок, які часто відрізнялися від сіл лише тим, що їх населення за статутами не відробляло панщині, а тільки платило натурою чинш і данину, й мали торги та ярмарки.

Цехове ремесло, як і в Західній Європі, було обмежене жорсткою регламентацією. У зв’язку з цим в українських містах існувала велика кількість позацехових майстрів (партачів). У першій половині XVII ст. у Львові вони становили до 40%. Але позбавлені прав реалізувати свою продукцію в містах, вони були змушені, звертатися до посередників – купців-скупників. Поступово вони потрапляли в залежність до скупників.

У цей період міцнили економічні зв’язки України із зовнішнім світом: із Західною Європою, Росією, Сходом. Проте слід підкреслити, що умови для торгівлі були дуже важкі.

Економічна політика польського уряду передусім захищала інтереси шляхти і завдавала великої шкоди економічному розвитку України.


  1. Соціально-економічне становище українських земель

за часів Б.Хмельницького.
У 1648 р. під проводом Б.Хмельницького розпочалася національно-визвольна війна проти польської шляхти.

Результатом війни стало визволення Наддніпрянщини з-під польської влади, відродження української державності у вигляді козацько-гетьманської держави. Було ліквідовано велике й середнє землеволодіння польських феодалів, фільварково-панщинна система господарювання й кріпацтво.

Набула поширення козацько-селянська земельна власність; козаки, селяни вступали в товарно-грошові відносини, що сприяло перетворенню їх господарств у товарні. Набирало сили й промислове виробництво, відбувався процес утворення загальноукраїнського ринку як складової частини європейського та світового ринків.

Об’єднання в 1654 р. української держави з російською сприяло розвиткові продуктивних сил у сільському господарстві, ремеслі й промислах, піднесенню мануфактурного виробництва та зростанню міст.

Завершення воєнних дій проти Польщі та поділ України (Андрусівське перемир’я 1667 р.), у результаті якого Правобережжя залишилося під владою Польщі, спустошення більшості земель, особливо Правобережної України, напади татар, нескінченне протистояння козацької старшини підірвали народне господарство краю.

Проте, незважаючи на вкрай несприятливі умови, в економіці Лівобережної України з’являються паростки капіталістичного укладу у вигляді торговельного капіталу, підприємництва, поширення найманої праці. Тут наприкінці 60-х років XVII ст. торгові люди (купці) становили до 8% міського люду. Купецький капітал зростав як за рахунок торговельних операцій, так і внаслідок занять купців лихварством та орендарством.

Ліквідація кріпацтва, перехід землі у власність Війська Запорізького відкривали широкі можливості для розвитку підприємницької ініціативи. Підприємцями ставали не лише багаті міщани, а й козаки та розбагатілі селяни.

Особливого поширення цей процес набув у таких галузях, як селітроваріння, залізоробна промисловість, виробництво скла.

Основна маса козацької старшини, перетворившись у великих землевласників, робить все можливе, щоб юридично закріпити свої права. Найбільшими землевласниками були самі гетьмани – І.Мазепа володів 19654 дворами, І.Скоропадський – 19822, Д.Апостол – 9997 дворами підданих. Значна частина старшини, зраджуючи національні інтереси та захищаючи свої майнові, йшла на угоду із самодержавством, отримуючи за це землі та дворянські титули.


1   2   3   4   5   6

Схожі:

Н. В. Братенші історія науки І техніки
Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2011. – 124 с

Історія хімія (курс лекцій)
Роль історичного матеріалу в методиці викладання хімії. Періодизація історії хімії. Походження терміна „хімія”

Конспект лекцій з курсу Вікова фізіологія для студентів спеціальності...
Тема Предмет та завдання вікової фізіології. Основні закономірності росту І розвитку дітей І підлітків

Конспект відкритого заняття з дисципліни «Органічна хімія»
...

Програма навчальної дисципліни № з/п Перелік тем лекцій, їх анотації к-сть
Психологія агресії як практична галузь психологічної науки. Агресія та агресивність. Види та функції агресії. Агресія як поведінка....

Міністерство освіти І науки України Вищий навчальний комунальний...
Тема Предмет та завдання вікової фізіології. Основні закономірності росту І розвитку дітей І підлітків

Рогатинський державний аграрний коледж
Посібник для виконання лабораторних робіт та самопідготовки з дисципліни “Неорганічна хімія”. Викладено теоретичні основи загальної...

Конспект лекцій з курсу "хімія І технологія переробки нафти" Частина...
Хімічні процеси переробки нафтопродуктів. Навчальний посібник для студентів 5 курсу спеціальності 091601 “Хімічна технологія органічних...

Як зареєструватися для проходження зовнішнього незалежного оцінювання-2014...
Внз. У 2014 р. Зно можна пройти з наступних предметів: українська мова та література, історія України, математика, фізика, біологія,...

Конспект уроку з хімії у 7 класі за темою: Хімічні рівняння Конспект...
Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




h.ocvita.com.ua
Головна сторінка