Пошук по сайту

Хімія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Географічне положення І рельєф України

Географічне положення І рельєф України





Тема: Географічне положення і рельєф України.
План:

  1. Фізико-географічне положення України. Кордони України.

  2. Рельєф України. Карпатські та Кримські гори.

1. Україна займає вигідне для життя населення та господарської діяльності фізико-географічне положення і характеризується великим і різноманітним природним потенціалом. Її територія знаходиться в зонах мішаних лісів, лісостепу і степу в західній частині Східно-Європейської рівнини.

Розташована Україна в Північній півкулі, в Центральній та Південно-Східній Європі, на південному заході Східноєвропейської рівнини між 22° і 40° сх. д. і 44° і 52° пн. ш. Крайня північна точка території України знаходиться біля с. Грем’яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Крайня південна точка – мис Сарич у Криму. Крайня західна точка знаходиться біля м. Чоп Закарпатської області. Крайня східна точка знаходиться на околиці с. Червона Зірка Міловського району Луганської області. Географічний центр України знаходиться на північно-східній околиці смт. Добровеличківки, районного центру в Кіровоградській області. За іншими даними – в районі села Мар’янівка поблизу райцентру Шпола на Черкащині.

Територія України простягається із заходу на схід на 1316 км, а з півночі на південь на 893 км. Площа країни – 603,7 млн. км2, за цим показником вона посідає перше місце в Європі (не беручи до уваги Росії) та 44 місце у світі.

Межує на заході з Польщею, Угорщиною, Румунією і Словакією. На південному-заході Україна межує з Молдовою. Південь омива-ється водами Чорного і Азовського морів, довжина берегової лінії перевищує 2 тис. км. Площа морських територіальних вод – 35 тис. км2. На півночі межує з Білоруссю. На південному-сході, сході та північному-сході – з Росією. На південному-сході Українських Карпат знаходиться умовний центр Європи. Загальна протяжність кордонів – 7643 км, у тому числі сухопутних – 5684 км.

Кордон пролягає по низовинах та височинах Східноєвропейської рівнини (Поліська низовина, Середньоросійська височина, Донецька височина) по річці Західний Буг, по Розточчу, Карпатах, Середньодунайській низовині, річці Дністер, річці Дунай, Подільській височині та Причорноморській низовині.

Територія України поділена на 24 області та включає в себе Автономну Республіку Крим. В Україні нараховується 441 місто, 915 селищ міського типу та 28 858 сільських населених пунктів.

Зручне географічне положення території України здавна сприяло розвитку торговельних зв’язків. Україна має необхідні передумови для розвитку морських сполучень, вона має вихід до Світового океану через протоки Босфор, Дарданелли, Ґібралтар та Суецький канал.
2. Сучасна територія України має загальний нахил з півночі на південь і від західних і східних кордонів у бік Дніпра. Виняток становлять лише гірські області й нахилена на північ рівнинна територія Кримського півострова.

Належність більшої частини території України до давньої Східноєвропейської платформи зумовлює особливості рельєфу її поверхні. Рівнинні простори країни неоднорідні: є як височини, так і низовини. Рівнини займають 95 % загальної площі країни, з них 70 % припадає на низовини, 25 % – на височини, тільки 5 % – на гори. Абсолютна висота рівнинної частини рідко сягає вище 300-400 м, на узбережжях морів вона знижується до 10-15 м. Середня висота рівнинної частини України становить 175 м над рівнем моря.

Височини знаходяться в основному на Правобережжі Дніпра, де розташовані: Волинська, Подільська, Хотинська і Придніпровська височини, а також на сході Лівобережжя: Донецька, Приазовська та відроги Середньоруської височини.

Волинська височина знаходиться на заході України від р. Західний Буг до західної границі Житомирської області (Волинська і Рівненська області). Довжина її із заходу на схід – понад 200 км Волинська височина – слабохвиляста рівнина з висотою 220-250 м.

Подільська височина простягається у південно-західній частині України смугою довжиною 580 км і шириною до 180 км у межах Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Вінницької областей. Максимальна висота – г. Камула (471 м). Вона знаходиться у Львівській області. В гіпсових відкладах придніпровської частини височини є карстові печери, серед яких найдовші в світі: Оптимістична (довжиною 188 км), Озерна (114 км).

Найдовші печери

Карстова порожнина

Місцезнаходження

Довжина, км

Оптимістична

Тернопільська область

188 (за іншими даними, 165)

Озерна

Тернопільська область

114 (за іншими даними, 107)

Попелюшка

Чернівецька область

80

Кристальна

Тернопільська область

22

Млинки

Тернопільська область

21


Придніпровська височина знаходиться в межиріччі Дніпра і Південного Бугу (Житомирська, Вінницька, Київська, Черкаська, Кіровоградська і Дніпропетровська області).

Донецька височина простягається на 350 км на південному сході України в межах Донецької, Луганської, частково Харківської областей. Найвищою вершиною є г. Могила-Мечетна (367 м) у Луганській області. Височина розчленована глибокими річковими долинами. В місцях поширення покладів вапняків, гіпсу, кам'яної солі розвинуті карстові форми рельєфу (печери, колодязі).

Приазовська височина розташована на південному сході у Донецькій і Запорізькій областях. Переважають висоти 200 м, найвища точка – г. Могила-Бельмак (324 м) у Запорізькій області. Височина має слабохвилясту поверхню, на якій виділяються могили-кургани, насипані за давніх часів людиною.

Відроги Середньоруської височини займають північно-східну частину України в межах Сумської і Харківської областей. Середня висота 190-200 м, найбільша – 236 м у Харківській області. Для рельєфу характерним є наявність горбів, ярів, балок, глибоких річкових долин.

Хотинська височина знаходиться у південно-західній частині країни, в межах Чернівецької області. Тут розташована найвища точка рівнинної території України – г. Берда (515 м).

Більшу половину території України займають низовини.

Поліська низовина займає північ України в межах Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Придніпровська низовина займає значні простори лівобережної України. Переважають висоти 100-150 м. На півночі поверхня низовини досить розчленована, з широкими долинами річок, болотами.

Причорноморська низовина простягається на півдні країни (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька області та Республіка Крим). На півдні низовина обривається невисоким виступом до Чорного і Азовського морів. Висота над рівнем моря змінюється від 150-170 м на півночі, до 2-10 м на півдні.

Закарпатська низовина знаходиться на заході України, у південно-західній частині Закарпаття. Довжина її 80-90 км, ширина – 22-35 км.

В Україні є дві гірські системи, які істотно відрізняються природними умовами, флорою і фауною: Українські Карпати та Кримські гори.

Українські Карпати – значна частина Східних Карпат. Знаходяться вони на заході України в межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей.

Простягаються Українські Карпати з північного заходу на південний схід смугою довжиною понад 270 км та шириною 100-110 км у вигляді пасем (Бескиди, Горгани, Покутсько-Буковинсьй гори, Вододільно-Верховинський, Вулканічний та Полонинсько-Чорно-горський хребти, Рахівський масив, Чивчинські гори). Карпати належать до молодих гірських систем, що виникли на початку антропогенного періоду (близько 1 млрд. років тому) в альпійську епоху гороутворення. Гори ростуть, про що свідчать землетруси. На Закарпатті неодноразово траплялися землетруси силою 6-7 балів, їх епіцентри знаходились у районах Ужгорода, Сваляви, Мукачева.

Українські Карпати середньовисокі гори, які мають плавні контури хребтів, округлі вершини укриті лісами майже до вершин. Середня висота 1000 м, максимальна – 2061 м (г. Говерла). Крім г. Говерли, до найвищих вершин належать г. Бребенеска (2037 м), Петрос (2022 м), Ребра (2001 м) та інші. У Карпатах знаходиться найбільш високогірне місто України – Рахів (820 м над рівнем моря). Цей же район вважається найбільш дощовим: тут буває до 43 грозових днів на рік.

Гори розчленовані долинами, якими течуть бурхливі річки. В Карпатах беруть початок Дністер, Тиса, Прут, Черемош.

На північному сході Українські Карпати переходять у Передкарпатську височину, а на південному заході обмежені Закарпатською низовиною.

Кримські гори займають крайню південно-східну частину України. Простягаються вони на 180 км вздовж південного узбережжя Кримського півострова смугою шириною до 50 км. У рельєфі Кримських гір чітко виділяються три паралельних пасма: Головне (найвище), Внутрішнє і Зовнішнє. Кримські гори – це низькі гори, середня висота їх 440 м. Найвищими вершинами є Роман-Кош (1545 м), Чатир-Даг (1527 м), Ай-Петрі (1234 м). В Кримських горах є багато карстових печер (найбільшою є Червона печера), глибоких колодязів.

  • Назва «Роман-Кош» походить від тюркських слів «орман» – «ліс» і «кош» – «вершина», тобто «лісова вершина», або «гора серед лісу». Гора Роман-Кош розташована в масиві Бабуган-яйла і складена переважно вапняками. Сьогодні Роман-Кош входить до складу Кримського природного заповідника.

  • Одним із чудес Криму є гірський масив Карадаг – унікальний вулкан, з якого двічі виливалася лава. У цьому своєрідному музеї, створеному природою, можна прочитати кам’яний «літопис» Землі майже за півтори сотні мільйонів років.

  • На плато Ай-Петрі представлені поверхневі й підземні карстові форми: досліджено понад 230 підземних порожнин, з яких 35 – печери. Найглибша карстова порожнина – шахта Каскадна (400 м). На Ай-Петрі розташовується метеостанція, заснована в 1895 році, є гірський притулок.


Тема: Ресурси України.

План.

  1. Корисні копалини.

  2. Водні ресурси.

  3. Основні типи ґрунтів України.




    1. Україна багата на різноманітні корисні копалини, причому запаси деяких досить великі. Вигідним є вдале територіальне поєднання різних корисних копалин (наприклад, кам'яного вугілля і залізної руди, що сприяло розвитку металургійної промисловості в Дніпропетровській та Запорізькій областях). Всього в Україні розвідано понад 80 різних корисних копалин, які добувають більше, ніж у 4000 родовищ.

Завдяки широкому використанню корисних копалин, в промисловому комплексі України є такі важливі галузі, як енергетична, паливна, металургійна, хімічна, та будівельних матеріалів.

Всі корисні копалини можна поділити на такі основні групи: горючі, рудні і нерудні.

Горючі корисні копалини (кам'яне вугілля, нафта і газ) є паливно-енергетичною базою країни, а також сировиною для нафтопереробної та хімічної промисловості.

Україна багата на кам'яне вугілля, поклади якого зосереджені у двох басейнах. Найбільшим є Донецький басейн, який знаходиться на південному сході країни (90% всіх запасів). Половина вугілля, що добувається, високої якості (антрацит і коксівне вугілля). Залягає вугілля в Донбасі на глибині від 500 до 1200 м пластами потужністю від 0,5 до 2 м, тому добувають його шахтним способом.

Другим за величиною є Львівсько-Волинський басейн, розташований у західній частині України. Запаси вугілля становлять близько 1 млрд. т, яке залягає пластами потужністю до 2 м на глибині від 300 до 1200 м. Вугілля нижчої якості, ніж у Донбасі.

Вугілля, що добувається в Україні, використовується як паливо, для виробництва коксу, а також як сировина для хімічної промисловості. З речовин, отриманих із вугілля, виробляють пластмаси, барвники, синтетичні волокна.

Нафту і природній газ в Україні добувають у трьох регіонах: Дніпровсько-Донецькому (80% нафти і газу), Передкарпатському, та Причорноморсько-Кримському.

З нафти на нафтопереробних заводах добувають бензин, гас, мазут, мастила. Газ використовують як паливо. При спалюванні газу виділяється більше тепла, ніж при спалюванні вугілля і не викидається в повітря стільки шкідливих речовин. Нафта і газ є сировиною для хімічної промисловості, з них виробляють різноманітні синтетичні речовини: пластмаси, барвники, волокна, каучук. Всього з нафти і газу виробляють більше 5000 хімічних продуктів.

Тієї кількості нафти і газу, яку видобувають в Україні, не вистачає для забезпечення її потреб, тому значну частішу цих копалин експортують.

Торф на території України добувають в північних та північно-західних областях Полісся і Лісостепу ще з XVII ст., коли його добували вручну.

Рудні корисні копалини (залізні і марганцеві руди) є основою чорної металургії. Завдяки великим запасам руди, країна повністю задовольняє свої потреби, а також експортує за кордон. Найбільшими родовищами, де добувають залізну руду є Криворізьке (найбільше), Кременчуцьке, Білозерське і Керченське.

Марганцеві руди в Україні добувають в Нікопольському (Дніпропетровська область) та Великотокмацькому (Запорізька область) родовищах. Це одні з найбільших у світі родовищ марганцевих руд.

З нерудних корисних копалин в Україні найважливішими є мінеральні солі, вапняки, глини, пісок, гіпс, облицювальне каміння.

З мінеральних солей найбільш поширені калійна сіль (сировина для виробництва мінеральних добрив), кам'яна (кухонна) сіль (сировина для харчової та хімічної промисловостей).

Вапняки добувають в Хмельницькій, Тернопільській, Івано-Франківській областях, в Криму. Використовують вапняки для виробництва соди, цементу, як будівельний матеріал.

Україна багата на запаси глини (в Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській областях). Пісок – важливий будівельний матеріал та сировина для виробництва скла. Поклади гіпсу, який використовується в будівництві, зосереджені в Донецькій та Тернопільській областях. Україна багата на поклади кам'яних будівельних і облицювальних матеріалів. Граніт добувають в Житомирській, Вінницькій і Кіровоградській областях, мармур — у Закарпатті, пісковик — у Тернопільській області.
2. Вода – один з найпоширеніших мінералів на Землі. Вона займає 71% земної поверхні, у вільному чи зв'язаному стані оточує нас скрізь. Україна не дуже багата на водні ресурси, тому виникає питання про економне витрачання води. Водні ресурси України складаються з морів, великих і малих річок, озер і ставків, підземних вод і боліт.

На півдні Україну омивають Чорне і Азовське моря, які належать до басейну Атлантичного океану.

Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. Чорне море з’єднане із Середземним морем через протоки Босфор і Дарданелли. Керченською протокою з’єднується з Азовським морем.

Має площу 423 тис. км2, займає глибоку тектонічну западину (середня глибина 1271 м, найбільша – 2245 м), довжина – 1160 км, ширина 611 км. Центральна улоговина моря – плоска і рівнинна, яка лежить на глибині понад 2000 м. Схили її стрімкі, майже обривисті.

Довжина берегової лінії в Україні – 1540 км. Береги подекуди лиманні, розчленовані численними затоками і лиманами, що утворюються у гирлах річок (Дністровський, Куяльницький, Дніпровський та ін.).

Температура води влітку +24...+26 °С, узимку +6...+ 8 °С. Солоність поверхневих вод у центральній частині Чорного моря становить у середньому 18 %0, у деяких випадках вона перевищує 18,2 %0. На глибині 300 м солоність перевищує 21 %0.

Чорне море – одна з найсвоєрідніших і найцікавіших водойм земної кулі. На відміну від більшості морів, його водна товща складається з двох дуже різних шарів: тонкого поверхневого шару, населеного рослинами та тваринами, і потужного глибинного шару, позбавленого життя. Починаючи з 150 м з’являються сліди сірководню, тоді як вміст кисню різко зменшується й зовсім зникає із зростанням глибин. 87% маси води Чорного моря не дають користі людині, бо вони мертві. Встановлено, що Босфор – цей швидкий і потужний потік, скидає надлишок води з Чорного моря, а його глибинна течія несе в улоговину Чорного моря середземноморську воду, солонішу, тому щільнішу й важчу.

Отже, глибини Чорного моря постійно поповнюються більш солоною водою, тоді як поверхневий шар живиться прісними водами річок, що впадають у нього, і атмосферними опадами.

У глибинних шарах Чорного моря поширені тільки сірководневі бактерії, яким не потрібний вільний кисень. Утворення сірководню і є результатом життєдіяльності цих організмів та хімічних процесів у безкисневому середовищі.

Загалом у Чорному морі налічується понад 665 видів рослин і понад 2 тис. видів тварин. Більшість рослин – донні та планктонні водорості. Поширені бурі водорості, червона водорість цераріум. Верхній шар води Чорного моря багатий рибою. ЇЇ тут близько 180 видів. Більше половини з них переселилися сюди з Середземного моря (кілька, хамса, сарган, оселедець, бички, морський окунь, хамса, шпроти, кефаль, ставрида, скумбрія, тунець, скат, акула, тощо). Бичків у Чорному морі понад десять видів: бичок-бубир, афія, бичок-цуцик, бичок-мартовик та ін. Щодо промислового значення, то перше місце займає хамса.

У Чорному морі водяться й осетрові риби – осетер, севрюга, білуга. Найбільша з осетрових – білуга трапляється масою понад тонну.

На мілководді, на піщаних ґрунтах, живуть барабула і камбала. Багато в Чорному морі й непромислових риб. Серед заростей морської трави зустрічаються морський коник, риба-голка.

До ссавців Чорного моря належать тюлень-чернець і три види дельфінів: азовка, білобокий й афаліна. Найбільший дельфін – афаліна, трохи менший – білобочка і найменший – азовка. Мешканцями дельфінаріїв і океанаріїв зазвичай стають афаліни.

Із молюсків в Чорному морі поширені мідії, устриці, рапани.

У поверхневих водах багато медуз (аурелія, коренерот, ціанея). В останні роки спостерігається різке зростання їх чисельності. Коренерот і аурелія мають залози з отруйною речовиною і можуть спричинити опіки на тілі людини.

На берегах моря селиться багато птахів (мартин, баклан, пелікан). Багато видів гусеподібних, голінастих, куликів, чайок зимують на берегах Чорного моря.

Азовське море має площу близько 38 тис. км2. Це мілководна водойма з плоским дном (середня глибина його становить 8-10 м, максимальна – 14 м). Рівень моря під впливом сильних вітрів і припливу річкової води зазнає значних коливань. Вітри іноді відганяють воду від берега, оголюючи дно моря.

Для узбережжя Азовського моря характерні довгі вузькі піщані коси. Вони утворилися із намитого морем піску та черепашок. На північному заході Азовського моря знаходиться мілководна затока Сиваш, що утворилася внаслідок опускання північної частини Кримського півострова. Середня глибина затоки близько одного метра. Вода її дуже мінералізована. Концентрація солі досягає 60 г на літр води. Тут добувають харчову, калійну та інші солі.

Клімат Азовського моря має риси континентальності. Взимку переважає континентальне полярне повітря, і море в окремі роки замерзає на 4-5 місяців. Улітку температура поверхневого шару води у відкритій частині моря дорівнює близько + 25...+26 °С, а придонного – +21...+22 °С. У більшості випадків у прибережних водах температура коливається від +30...+31 °С в найтепліші літні дні та до – 0,3 °С взимку.

Солоність води в Азовському морі порівняно невелика – біля 12 г/л. Протягом року солоність води в морі зазнає великих коливань.

Азовське море унікальне. Це своєрідний рибний розплідник, природне відгодівельне господарство, одна з найбагатших, найпродуктивніших морських водойм світу.

Основною причиною цього є те, що море невелике, а потужні ріки Дон і Кубань несуть у нього значну кількість органічних речовин і мінеральних солей, які засвоюються водоростями і бактеріями. А вони, в свою чергу, є кормовою базою для мальків риб. У морі водиться багато видів риб. Найбільше значення мають осетер, севрюга, білуга, судак, лящ, хамса, оселедець, тарань, камбала, короп, кефаль та інші.

Головну промислову цінність складають осетрові риби, які дають цінне біле м'ясо та чорну ікру.

Донна флора моря відносно бідна: бурі, червоні, зелені водорості, морська трава, мікроводорості, а також бактерії.

Внутрішні води України – це річки, озера, водосховища, ставки, підземні води, болота.

Більшість річок України належить до басейнів Дніпра та Дністра, і несуть вони свої води у Чорне та Азовське моря. Лише 5% річок належать до басейну Балтійського моря (це притоки Вісли). Всього налічується більше ніж 70 тисяч річок, з них близько 4 тисячі – довжиною понад 10 км, 137 річок довжиною понад 100 км, 8 – довжиною понад 500 км.

Найважливіші річки 

Назва річки

Куди впадає

Довжина, км

Площа басейну, тис. км2

загальна

у межах України

Дніпро

Чорне море

2201

981

504,0

Дністер

Чорне море

1362

705

72,1

Десна

Дніпро

1130

591

88,9

Сіверський Донець

Дон

1053

672

98,9

Південний Буг

Чорне море

806

 

63,7

Прип’ять

Дніпро

761

261

121,0

Сейм

Десна

748

250

27,5

Псел

Дніпро

717

 

22,8

Горинь

Прип’ять

659

 

27,7

Інгулець

Дніпро

549

 

14,9

Стир

Прип’ять

494

445

13,1

Оскіл

Сіверський Донець

472

177

14,8

Ворскла

Дніпро

464

 

14,7

Случ

Горинь

451

 

13,8

Тетерів

Дніпро

385








Дніпро – найбільша в країні і третя за величиною в Європі ріка. Вона бере початок на півночі Смоленської області (на Валдайській височині) і несе свої води до Чорного моря через Росію, Білорусь і Україну, долаючи шлях 2 285 км. У межах України довжина Дніпра становить 981 км, а водозбірна площа – 503 тис. кв. км. Він розділяє територію України навпіл і є основною її водною магістраллю.

Найбільші притоки Дніпра – Прип'ять і Десна. Ці ріки, як і Дніпро, судноплавні і дають Славутичу 47% стоку всього басейну.

Менші за величиною притоки – Тетерів, Псьол, Ворскла, Рось, Самара, Конка, Інгулець. Всього в басейні Дніпра 1424 притоки.

Дністер – одна з найбільш повноводних рік. України, протікає по 7 областях. Початок бере на північно-східному схилі Карпат і впадає в Дністровський лиман Чорнова моря, у верхів’ях – гірська річка. Довжина ріки – 1363 км. На території України в Дністер впадає майже 500 річок. Найбільші з них: Серет, Збруч, Смотрич, Мурафа (Поділля), Стрий, Бистриця, Стривогір (Карпати).

Південний Буг бере початок на Подільській височині на Хмельниччині. Довжина його – 806 км, бере початок на Подільській височині, впадає у Бузький лиман; у середній течії долина звужується, утворюючи каньйон, є пороги. Найбільші притоки: Рів, Інгул.

Західний Буг – 401 км (загальна довжина 772 км); права притока Вісли; бере початок на північних схилах Подільської височини, перетинає заболочене Мале Полісся та Західну частину Волинської височини.

Дунай – третя за довжиною в Європі, в Україні має 174 км нижньої течії, впадає в Чорне море.

Сіверський Донець – найбільша права притока Дону. Бере початок на Середньоросійській височині в Росії. В межах України довжина ріки становить 738 км. До басейну Сіверського Донця належить 270 річок: Оскіл, Айдар, Лугань, Велика Кам'янка та ін.

Ріки Криму – кількість понад 1500; більшість довжиною до 10 км; в основному беруть початок в горах.

Живляться ріки України талими сніговими та дощовими водами. Навесні рівень води в річках значно піднімається, і вони затоплюють значні території (повінь). В теплий період (кінець весни, літо, початок осені), під час сильних злив, вода в ріках теж виходить з берегів (паводок). В період відсутності опадів, ріки живляться підземними водами, і рівень води в них значно падає.

Ріки України – це її багатство. З давніх часів вони використовуються як:

  • судноплавні шляхи для перевезення вантажів і пасажирів, як в межах країни, так і за кордон.

  • Ріки дають майже 10% електроенергії, що виробляється в Україні. Найбільші гідроелектростанції побудовані на Дніпрі – Дніпрогес, Каховська, Дніпродзержинська, Кременчуцька, Київська, Канівська ГЕС. Діють ГЕС на Південному Бузі, Тисі, Дністрі, а також на невеликих ріках.

  • В південних, центральних і східних областях воду річок використовують для зрошування земель.

  • В ставках і водосховищах, створених на ріках, розвинуте рибне господарство. Тут розводять і вирощують коропа, білого амура, товстолобика, судака, форель та інших риб.

  • Великі запаси водних ресурсів зосереджені в озерах, водосховищах і ставках.

В Україні налічується понад 20 000 озер, 43 площею понад 10 км2. Створено більше 800 водосховищ, та понад 20 тисяч ставків.

Розміщуються вони по території України нерівномірно, переважно по долинах річок, на узбережжях Чорного й Азовського морів, у низов’ях Дунаю. Багато озер в західній частині Полісся: Свитязь, Пулемецьке, Лука, Турське, Нобель, Любязь, Біле. Найбільше з них – Свитязь.

Поширені озера карстового походження (Свитязь, Пулемецьке, Кримне). В Українських Карпатах є вулканічні озера (Липовецьке, Синє, Ворочівське). Озера льодовикового походження зустрічаються в Українському Поліссі (Лука) та в Українських Карпатах (Бребенескул). У Кримських горах є невеликі озера карстового походження.

Найбільші озера

 Озеро

Місцезнаходження

Площа, км2

Довжина, км

Максимальна ширина, км

Максимальна глибина, м

Сасик (Кундук)

Узбережжя Чорного моря

204,8

35,0

11,0

3,9

Ялпуг

Басейн Дунаю

149,0

39,0

5,0

6,0

Кугурлуй

Басейн Дунаю

93,5

20,0

10,0

2,0

Каґул

Басейн Дунаю

90,0

25,0

8,0

7,0


Найбільшим за площею прісним озером України є озеро Ялпуг. Ялпуг – заплавне озеро в пониззі Дунаю. Мінералізація води – до 1-1,5 г/л. Дно вкрите темно-сірим мулом, на мілководді – піщане. Береги поросли очеретом і рогозом, в озері поширені водорості та інша водяна рослинність. Ялпуг у природному стані – багата на іхтіофауну водойма (до 40 видів риб), є раки. Господарська діяльність у басейні р. Ялпугу та на прилеглій до озера території спричиняє його забруднення, а в 1988 г. призвела до отруєння флори і фауни. Навесні відбуваються масові замори риби, хвилі озер Ялпуг и Кугурлуй викидають на піщані береги тушки п’яти-шестирічних рибин.

Озеро Синевир знаходиться в Міжгірському районі Закарпатської області на висоті 989 м. Його чаша розміщена в оточенні гір, схили яких поросли віковими соснами, ялинами, грабами, буком. Кришталево чиста вода має блакитнуватий колір, за що в народі озеро називають «Морським оком». Його походження пов’язують із загатою, що утворилася внаслідок обвалу. Площа озера не велика – 0,07 км2, а ось максимальна глибина досягає 24 м. Вода в озері слабомінералізована, чиста, з низькою температурою (+11°С). В озері Синевир водяться форель та інші види риб.

Озеро Свитязь знаходиться в північно-західній частині Волинської області. Найглибше озеро України, належить до групи Шацьких озер. Середня глибина – 7 м, найбільша – 58 м. Озеро карстове, утворене в карстових породах, повноводне, живиться артезіанськими водами (щорічний притік води близька 3,5 млн. куб. м) і атмосферними опадами. В озері виявлено 21 вид риб.

В басейні Сіверського Донця знаходяться Слов'янські солоні озера. Це типові провальні озера. Найбільш відомі: Ріпне, Вейсове, Сліпне. Дно останнього покрите лікувальною гряззю, живиться підземними водами. Літом вода прогрівається до +28°С.

Солоні озера є також в Херсонській області, на узбережжях Чорного і Азовського морів, у Криму та пониззі Дунаю.

До водойм озерного типу відносяться також лимани, що частково, або повністю втратили зв'язок з морем (відокремлені від моря піщаними косами). Найбільшими лиманами є Дністровський, Молочний, Дніпровський.

Озера України мають велике народногосподарське значення. Прісні озера використовують для водопостачання населених пунктів, промислових підприємств, тваринницьких ферм, для зрошення, розведення риби, водоплавної птиці, цінних хутрових звірів, а також для організації туризму, спортивних заходів. Заплавні озера є місцем концентрації птахів в період гніздування і відпочинку під час міграцій. Солоні озера — джерело видобування кухонної солі і використовуються з лікувальною метою.

В Україні майже в кожному селі є один або декілька ставів, які використовуються для напування худоби, розведення риби, вирощування водоплавної птиці, зрошення полів тощо.

Великі запаси прісної води зосереджені у водосховищах. Багато їх на Дніпрі. Найбільші за площею це Кременчуцьке (2250 кв. км) та Каховське (2155 кв. км), а також Київське, Канівське, Запорізьке. У зв'язку із утворенням водосховищ, тільки в басейні Дніпра вилучено із користування понад 700 тис. га високородючих ґрунтів, а 200 тис. га підтоплюються.

Багата Україна на підземні води, запаси яких становлять близько 20 куб. км. Глибина залягання підземних вод зростає з півночі (100-150 м) на південь (500-600 м). Найбільше підземних вод зосереджено на заході і півночі України.

В Украйні є 84 родовища з цілющою мінеральною водою, з яких використовується – 35. Родонові мінеральні води є на сході України. Бромні води – у Волинській, Луганській та Запорізькій областях. Сірководневі води с у Львівській області. Вуглекислі води – на Закарпатті.

Болота поширені на Поліссі, переважно невеликі за площею (50-100 га) і становлять 2% території України. Болота, в основному, низинні, вкриті зеленими мохами, осоками, очеретом, комишем, рогозом. Розташовані болота в долинах річок, а також в межиріччях.

Болота відіграють дуже важливу роль у природі північної частини України. З боліт беруть початок і живляться багато річок Полісся. Вони живлять підземні води, які є важливим джерелом водопостачання. З боліт добувають цінну корисну копалину — торф.

Осушення боліт часто приводить до обміління річок, зниження рівня підземних вод, зникнення цілого природного угрупування рослин і тварин.
3. Ґрунти – це земельні ресурси України, складова частина її продуктивних сил, основне джерело національного багатства. Грунт - це тонкий поверхневий шар земної кори, що утворився в результаті взаємодії неживої і живої природи.

Головна властивість ґрунту – родючість, тобто здатність забезпечувати рослини необхідними мінеральними солями і вологою. Визначає родючість ґрунту специфічна органічна речовина – гумус, або перегній, який утворюється в результаті неповного розкладу бактеріями і грибами відмерлих рослинних і тваринних решток.

Грунт утворюється в результаті взаємодії кількох грунтотворчих факторів: материнської гірської породи, рослинних і тваринних організмів, кліматичних умов (тепло, волога), рельєфу місцевості і часу.

Ґрунти України дуже різноманітні (близько 1000 видів), тому що утворилися в різних природних умовах. Найбільше ґрунти відрізняються за природними зонами.

В зоні мішаних лісів поширені дерново-підзолисті ґрунти (60% території зони). Характерними рисами цих ґрунтів є невеликий вміст гумусу (1-2,5%), кисла реакція, безструктурність. Дерново-підзолисті ґрунти утворюються під покривом деревної рослинності. В лісах випадає велика кількість опадів, тому мінеральні речовини вимиваються в більш глибокі шари, і верхній шар ґрунту бідний на поживні речовини. 20% зони займають дернові та лучні ґрунти, які розташовані на знижених ділянках (3-6% гумусу), і використовуються під сіножаті і пасовища. 10% зони – торфово-болотні ґрунти, які надмірно зволожені і кислі.

Дуже різноманітні ґрунти в зоні лісостепу. Під покривом широколистяних лісів сформувалися сірі і темно-сірі опідзолені (лісові) ґрунти, які містять 2,5-4,5% гумусу, мають слабокислу реакцію, добре розвинутий гумусовий горизонт (40-55 см).

Під широколистими лісами утворилися також реградовані і опідзолені чорноземи. Ці ґрунти характеризуються структурністю, середнім вмістом гумусу (3,5-5,5%), добрими агрофізичними властивостями.

Під покривом лучно-степової рослинності в лісостепу утворилися типові чорноземи з потужним гумусовим горизонтом (120-150 см), який містить від 3 до 7% гумусу. Грунт має зернисту структуру і хороші водно-повітряні властивості, завдяки чому є дуже родючим.

В степовій зоні більше 20% території займають звичайні чорноземи, які поширені на півночі і в центрі зони. Це найбільш родючі ґрунти (5-7,2% гумусу). Трав'янисті рослини степу, відмираючи щороку, утворюють багато органічної речовини, яка розкладається мікроорганізмами. Невелика кількість опадів в степах не спричинює вимивання поживних речовин ґрунту в нижні, недоступні для рослин шари. На півдні зони утворилися південні чорноземи (3,5-4,5% гумусу) з невеликим гумусовим горизонтом (45-60 см) та каштанові і темно-каштанові ґрунти (3-4,5% гумусу), які мають дещо гірші властивості, ніж чорноземи (безструктурність, солонцюватість). Проте, при зрошенні і правильній агротехніці обробітку на них можна вирощувати хороші врожаї. Окремі ділянки на півдні степу зайняті солончаками.

В цілому, ґрунти України мають високу родючість (на чорноземи припадає понад 65% від всіх орних земель). Проте, в зв'язку з інтенсивним землеробством, значно знижується вміст гумусу, зростає вміст в ґрунтах шкідливих хімічних речовин, збільшується засоленість і кислотність. Все це вимагає вживання запобіжних заходів, щоб не знижувалась потенційна родючість ґрунтів.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів...
Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №561, Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого...

Наказ
Закону України "Про державне регулювання виробництва І обігу спирту етилового, коньячного І плодового, алкогольних напоїв та тютюнових...

Конкурси фахової майстерності I. Загальні положення
Це Положення визначає порядок організації та проведення Всеукраїнських інтелектуальних та професійних змагань, їх організаційне,...

Затверджено
Днаоп 00 15-98 "Положення про розробку інструкцій з охорони праці", днаоп 00 12-99 "Типове положення про навчання з питань охорони...

До наказу Міністерства освіти І науки України від 20. 02. 2015 №192
Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства...

Рубіжанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1
На підставі Положення про методичну роботу з педагогічними кадрами загальноосвітніх шкіл України, з метою подальшого удосконалення...

Керівництво діяльністю дитячих та молодіжних суспільних організацій
Знз: «Керівництво знз здійснює директор», що підтверджено також пунктом 57 Положення про загальноосвітній навчальній заклад І переліком...

Про затвердження Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних...
Про затвердження Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів

Методична розробка уроку на тему: «Основні положення молекулярно-кінетичної...
«Основні положення молекулярно-кінетичної теорії будови речовини та її дослідні обгрунтування Маса та розміри молекул І атомів. Кількість...

Проведення дпа в початковій школі у 2016 році (4 клас)
Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти та наказу мон україни «Про проведення...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




h.ocvita.com.ua
Головна сторінка